Посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний опублікував у NV статтю «За п’ять років до виходу з пустелі. Вирішальний момент для української незалежності», у якій виклав своє бачення уроку Будапештського меморандуму крізь призму технологічних змін і стану безпеки. За його словами, цей урок сьогодні не стосується ролі ядерної зброї, адже у сучасному світі з’являються значно дешевші та простіші, але не менш смертоносні системи озброєнь, які визначатимуть контури майбутніх воєн.
Хронологія ядерного роззброєння
У момент здобуття незалежності Україна мала третій за розміром арсенал ядерної зброї у світі. 11 квітня 1992 року президенти України та РФ підписали угоду про передачу Росії тактичних ядерних боєприпасів для демонтажу та знищення; вивезення завершили навесні 1992 року. На той час, за даними колишнього президента Леоніда Кучми, Україна мала близько 3 тисяч тактичних ядерних зарядів. 5 грудня 1994 року Україна, Росія, Велика Британія та США підписали Будапештський меморандум, за яким гаранти зобов’язалися поважати суверенітет і територіальну цілісність України, утримуватися від застосування сили та не погрожувати економічним чи військовим тиском. Пізніше до них приєдналися Китай та Франція. Документ не містив конкретних механізмів примусу чи захисту.
Позиція Залужного та подальші події
Залужний заявив, що безпека держави не може базуватися виключно на зовнішніх запевненнях і навіть на гарантіях, і жодні документи не можуть замінити власної спроможності держави захищати себе. Він наголосив, що захист можливий лише через готовність народу до спротиву, а міжнародні безпекові союзи будуть корисними лише за наявності власної сили, економічної стійкості та технологічної переваги. У лютому 2025 року президент Володимир Зеленський заявив, що повномасштабне вторгнення Росії 2022 року не відбулося б, якби Україна не відмовилася від ядерного арсеналу в межах Будапештського меморандуму.
Залишити відповідь